Один я бреду по дороге,
И света не видно в дали,
А мысли возносятся к Богу,
И к самому центру земли!
В страданиях, в слёзах и муках,
привык наш народ прозябать,
Он как с русской сказки старуха,
Ругаться привык, выпивать...
И Бог наблюдая за этим,
Всё хочет дитя приласкать,
Наш русский бежит за советом,
Не к Богу, а к дьяволу в пасть.
Один я бреду по дороге,
И света не видно вдали,
Но мысли возносятся к БОГУ,
С молитвой к спасенью Земли!!!
Комментарий автора: Это стихотворение я написал под впечатлением, после прочтения книги " На кресте" замечательного русского поэта,
нашего современника Николая Зиновьева.
Всем рекомендую прочитать книги этого автора
Геннадий Ангелов,
Украина Николаев
В 2001г.стал Лауреатом Международного поэтического конкурса"Морской конёк"
В 2008г. вышел первый коллективный сборник "Сердца четырёх"
позже в 2008г.первый сборник автора " Кто сказал,что я Бога не видел"
В 2009г. третий сборник " До будущей встречи"
"Стапель 80" вышел в 2009г.
Это юбилейный сборник литературного обьединения " Стапель" г.Николаев
В 2010г.книга "Город мой"к 220 летию г.Николаева.
И в 2010г.книга " Вам победители" к 65 летию великой победы!
Автор печатается в газетах г.Киева,г.Николаева
Состоит в литературных обьединениях"ЗОРЯ" "Стапель"
г.Николаев e-mail автора:gen997042@yandex.ru
Прочитано 3320 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Последнее прости . - Николай Зимин Ты только не спеши . Не торопи .
Дай слову ,чувству , мысли устояться ,
Чтобы среди печали и тоски
Ты вновь сумел любить и удивляться ...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.